Найзначнішою подією для Приазовського є день утворення селища та будівництво, тоді ще в Покровці Другій, церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яку звели в 60-х роках XIX століття. Тому День селища відзначається 14 жовтня, на свято Покрови Пресвятої Богородиці.
До ІІІ ст. н. е. у навколишніх степах кочували скіфи, про що свідчать знайдені в околицях селища скіфські бляхи IV-ІІІ ст. до н. е. Пізніше і до середини XIX ст. на місці сучасного Приазовського були ногайські аули Ессабей, Аккую і Шуют Джурет. Весною 1860 року, після того, як ногайці переселились до Османської імперії, сюди прибули 177 державних робітників із с. Андріївка Бердянського повіту. На початку селище носило назву аулу Шуют Джурет. Після початку будівництва в 1862-му році церкви Покрови Пресвятої Богородиці село набуло назви Покровка Друга, оскільки вже існувала одна Покрова в повіті. На 1866 рік кількість жителів села вже нараховувала 3600 людей. Працювало більше 810 селянських господарств.
Село швидко зростало. Протягом кількох років віками незаймані степи навколо села були розорані. Покровка Друга незабаром стала одним з великих волосних центрів Бердянського повіту. У селі працював цегельний завод, десять вітряків, поштова станція, 9 крамниць і 7 шинків.
Під час столипінської аграрної реформи понад 100 бідняцьких сімей продали свої наділи. Частина селян виїхали до промислових міст, інші переселилися до Сибіру. Перед початком Першої світової війни Покровка друга була великим селом, що мало 903 двори, де проживало 7300 чоловік. Але його головна риса — це те, що село забудовувалось без плану. Криві вулички влітку потопали в пилюці, а весною та восени — потопало в багнюці. Більшість будівель становили хати-мазанки. В центрі села височіла церква Покрови Пресвятої Богородиці. Це був величний восьми купольний храм, який вражав своїми розмірами та красою. На жаль його зображень, або фотографій не збереглось. Навпроти церкви знаходився будинок священика та господарські будівлі. На той час працювала церковнопарафіяльна початкова школа та 4 земські школи, у тому числі одна двокласна.
Під час Громадянської війни в околицях та на території селища велись активні бойові дії, внаслідок чого селище переходило з рук в руки. У січні 1918 року в селищі встановилась радянська влада, але вже весною до селища вступила Перша (окрема) бригада російських добровольців на чолі з генералом Михайлом Дроздовським, яка там не затрималась, а рушила далі на Дон. Після цього селище захопили частини австро-німецьких військ та Гайдамацького кошу. В листопаді в Покровку Другу знову увійшли частини Червоної армії, але вже в січні 1919 року їх витіснив Мелітопольський (Зведено-Гвардійський) загін генерал-майора П. Е. Тілло. У другій половині березня частини 2-ї бригади Першої Задніпровської радянської дивізії вибили з селища частини 4-ї Кримської піхотної дивізії. В червні 1919 року Покровку Другу захопили загони армії генерала Антона Денікіна. 2 січня 1920 року частини 8-ї Червоної козачої дивізії вибили денікінців, але вже в липні Приазов’я захопили війська Російської Армії барона Петра Врангеля. В другій половині жовтня 1920 року почався наступ військ Південного фронту під командуванням Михайла Фрунзе. 30 жовтня частини 2-ї бригади 5-ї кавдивізії 13-ї армії остаточно закріпились в селі і встановили радянську владу на території Покровки Другої. 30 жовтня 1920 року війська Червоної армії остаточно закріпились в селищі.
На початку 1920-х рр. у Покровці Другій почали виникати сільськогосподарські артілі. Але посуха 1921 року призвела до сильного голоду. Весною 1923 року селище стало центром новоствореного Другопокровського району, що увійшов до складу Мелітопольського округу Катеринославської губернії.
Вже в 1925 році працюють три школи, гуртки ліквідації неписьменності, амбулаторія, лікарня, дві хати-читальні, бібліотека, районний сільський будинок, 20 крамниць, базар.
У 1930-х рр. XX ст. на території Покровки Другої працюють 6 колгоспів («Прогрес», «Гігант», «Шлях до соціалізму» та інші), МТС (в 1930 р. налічувала 26 тракторів та 4 комбайни, а в 1939 р. — вже 115 тракторів і 54 комбайни), харчокомбінат, маслозавод, побутовий комбінат.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 199 жителів селища.
31 липня 1935 року Покровку Другу перейменовано в село Приазовське. Назва районного центру відображає географічне розташування району на узбережжі Азовського моря.
З початком Німецько-радянської війни 1200 призовників пішли до армії в перші дні війни. З жовтня 1941 село було окуповане німецькими військами. За завданням Мелітопольського партизанського загону підпільну роботу у Приазовському проводила група під керівництвом Мурашова. 20 вересня 1943 року с. Приазовське було звільнене. Відступаючи, німці використовували тактику «випаленої землі».
Після війни село потрібно було відбудовувати майже заново. Працюють колгоспи «Прогрес», «Гігант», артіль ім. Кірова.
Від травня 1957 року Приазовське — селище міського типу.
